Початок XIX ст. характеризується посиленням міжнародної напруги в Європі. її епіцентром стала наполеонівська Франція. Бажання встанови¬ти свою гегемонію в Європі, а потім створити світову імперію з центром у Парижі характеризують загарбницьку політику Наполеона Бонапарта. У ре¬зультаті перемог над антифранцузькою коаліцією територія наполеонівської імперії охоплювала фактично всю Західну і Центральну Європу, впритул наблизившись до кордонів Росії. Відмова Російської імперії від континен¬тальної блокади Англії стала приводом для війни з Францією. Починаючи з січня 1810 року Наполеон почав готуватися до походу на Росію. До боротьби з Росією він мав намір залучити Австрію, герцогство Варшавське, Туреччину, Швецію, Пруссію. У воєнно-політичних планах Наполеона Бонапарта Україні відводилося неабияке місце. Імператор Франції розглядав Україну як важли¬ву сировинну та стратегічну територію. Згідно з планами імператора Франції, після поразки Російської імперії передбачалося відокремити українські землі від Росії та поділити їх на декілька частин: Австрійській імперії за допомогу у війні передати Волинь, решту земель Правобережної України — герцогству Варшавському, Чорноморське узбережжя та Крим — Туреччині. На території Лівобережної і Південної України передбачалося створити три держави, так звані «наполеоніди», — військово-адміністративні утворення під протектора¬том Франції. Для війни з Росією Наполеон Бонапарт підготував 640-тисячну армію, яка мала вести наступ на трьох напрямках. На південному (київському) напрям¬ку планувалося задіяти з'єднання чисельністю 163 тис. чоловік: австрійський корпус Шварценберга (ЗО тис), 25-тисячний французький корпус Мармона, польську дивізію, 100-тисячну турецьку армію. Одночасно планувалося ви¬садити військово-морський десант в Одесі та Криму, організувати повстання польської шляхти у тилу російських військ. 12 (24) червня 1812 року «Велика армія» Наполеона форсувала річку Неман, вдерлася на територію Росії. Хоча активних військових дій на те¬риторії України не відбувалося, проте українські збройні формування брали участь у
